«Закласти міський парк на землях Радецького поля площею 7 моргів між Липами та вул. Голуховського, до якого доступ був би з обох боків», – таку ухвалу міська рада Станиславова прийняла в травні 1895 р. Однак це рішення сподобалось не всім. Частина городян вважала, що розташування парку поруч із тюрмою та військовими казармами невдале. Але захисники ідеї створення парку таки домоглися свого й навесні 1896 р. почалось його закладення. Тому, на переконання краєзнавця Михайла Головатого, роком заснування парку доцільніше вважати 1896-й, коли тут посадили перші дерева.
Колесо історії
За Австрії в парку з’явилося багато відпочинкових й розважальних закладів: музичні павільйони, громадські альтанки, ресторан. З 1903 по 1907 р. міська влада викуповує у власників кілька земельних ділянок і парк розширюють до вулиці Казимирівської (нині – Гетьмана Мазепи). На цих землях викопують два ставки, які згодом об’єднають в одну водойму з острівцем. Взимку тут навіть проводились хокейні матчі.
Навесні 1908 р. на викупленій міською «Касою ощадності» 10-морговій земельній ділянці, де зараз східна трибуна стадіону «Рух», став до ладу модний в ті часи так званий «парк Йордана» – ігровий майданчик з атракціонами.
За Польщі в парку відбулося мало змін. Найперше парк, що носив ім’я цісарівни Єлизавети, поляки перейменували на честь свого письменника Генрика Сенкевича. У 1928 р. влада докупила ще одну земельну ділянку площею 1,3 га для розширення громадського парку.
За часів німецької окупації парк назвали іменем Івана Франка. Німці підірвали пам’ятник на честь 500-ліття Грюнвальдської битви, встановлений тут в 1910 р. А під час визволення міста у липні 1944 р. найзапекліші бої велися саме в районі парку і значна його частина була поруйнована.
З 1945 р. парк носить ім’я Т.Г. Шевченка. Наприкінці 1948 р. до нього приєднали прилеглу територію колишнього приватного парку Ромашкана, після чого площа міського парку склала 28 гектарів.
За радянської влади парк зазнав трьох реконструкцій – в 1949, 1966 та 1977 роках. Під час першої реконструкції тут посадили понад 1,5 тис. різних дерев і чагарників. У відремонтованій будівлі паркового палацу розмістили бібліотеки для дітей і дорослих, читальний зал, ресторан, більярдну. Спорудили літній «зелений» театр на 900 місць. Обладнали дитячий та танцювальний майданчики. Будували волейбольний, баскетбольний і тенісний майданчики. Встановили фонтан, а також пам’ятники Лєніну і Сталіну.
У 1955 р. поблизу парку відкрили міське озеро, споруджене на болотистій місцевості методом народної будови площею водного плеса 38 га. Тут обладнали пляжі, човнову та рятувальну станції. За час свого існування це озеро пережило лише одну реконструкцію, яка, однак, тривала понад сім років, і мало різних власників. Зараз озеро знову у складі міського парку.
У 1974 р. працівники управління «Росмонтажатракціон» встановили колесо огляду висотою 28 метрів, яке й зараз є улюбленим атракціоном відвідувачів міського парку.
Навесні 1908 р. на викупленій міською «Касою ощадності» 10-морговій земельній ділянці, де зараз східна трибуна стадіону «Рух», став до ладу модний в ті часи так званий «парк Йордана» – ігровий майданчик з атракціонами.
За Польщі в парку відбулося мало змін. Найперше парк, що носив ім’я цісарівни Єлизавети, поляки перейменували на честь свого письменника Генрика Сенкевича. У 1928 р. влада докупила ще одну земельну ділянку площею 1,3 га для розширення громадського парку.
За часів німецької окупації парк назвали іменем Івана Франка. Німці підірвали пам’ятник на честь 500-ліття Грюнвальдської битви, встановлений тут в 1910 р. А під час визволення міста у липні 1944 р. найзапекліші бої велися саме в районі парку і значна його частина була поруйнована.
З 1945 р. парк носить ім’я Т.Г. Шевченка. Наприкінці 1948 р. до нього приєднали прилеглу територію колишнього приватного парку Ромашкана, після чого площа міського парку склала 28 гектарів.
За радянської влади парк зазнав трьох реконструкцій – в 1949, 1966 та 1977 роках. Під час першої реконструкції тут посадили понад 1,5 тис. різних дерев і чагарників. У відремонтованій будівлі паркового палацу розмістили бібліотеки для дітей і дорослих, читальний зал, ресторан, більярдну. Спорудили літній «зелений» театр на 900 місць. Обладнали дитячий та танцювальний майданчики. Будували волейбольний, баскетбольний і тенісний майданчики. Встановили фонтан, а також пам’ятники Лєніну і Сталіну.
У 1955 р. поблизу парку відкрили міське озеро, споруджене на болотистій місцевості методом народної будови площею водного плеса 38 га. Тут обладнали пляжі, човнову та рятувальну станції. За час свого існування це озеро пережило лише одну реконструкцію, яка, однак, тривала понад сім років, і мало різних власників. Зараз озеро знову у складі міського парку.
У 1974 р. працівники управління «Росмонтажатракціон» встановили колесо огляду висотою 28 метрів, яке й зараз є улюбленим атракціоном відвідувачів міського парку.
Чи є шанс на відродження?
Міський парк культури та відпочинку, в якому своєрідно поєднані англійський і французький паркові стилі, є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Як заповідний об’єкт він входить до складу природно-заповідного фонду і є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів.
Його можна назвати й музеєм природи, адже, окрім місцевих порід, тут ростуть й екзотичні дерева і чагарники, завезені свого часу з розсадників Польщі, Франції та Америки. Зокрема, тут можна побачити рідкісне тюльпанове дерево та гінкго – єдиного представника родини гінкгових і найстарішого предка голонасінних, що зберігся до наших днів.
Незважаючи на все це, на початку 1990-х років парк почав занепадати. Старі дерева всихали, проростав самосів, який захаращував територію. Щоб врятувати парк, в 2003 р. міськвиконком ухвалив рішення про чергову реконструкцію, яка, на жаль, не завершена й досі. Директор парку, депутат міськради Володимир Ротару переконаний, що розпочату справу таки треба довести до логічного кінця, але з сумом констатує, що впродовж останніх трьох років на реконструкцію парку не виділили жодної копійки.
«Завершити реконструкцію необхідно. Можливо, через брак коштів, не в такому обсязі, як було заплановано, але хоча б елементарне. Крім того, необхідно виділяти кошти на експлуатацію парку й утримання в належному стані того, що вже зроблено, бо воно починає руйнуватися», – каже пан Ротару. За його словами, передовсім необхідно усунути дефекти паркових гідроспоруд і вирішити питання з відновлення систем штучного орошення та водовідведення в парку, завершити благоустрій алей. На першочергові роботи потрібно 2-3 млн. гривень.
Його можна назвати й музеєм природи, адже, окрім місцевих порід, тут ростуть й екзотичні дерева і чагарники, завезені свого часу з розсадників Польщі, Франції та Америки. Зокрема, тут можна побачити рідкісне тюльпанове дерево та гінкго – єдиного представника родини гінкгових і найстарішого предка голонасінних, що зберігся до наших днів.
Незважаючи на все це, на початку 1990-х років парк почав занепадати. Старі дерева всихали, проростав самосів, який захаращував територію. Щоб врятувати парк, в 2003 р. міськвиконком ухвалив рішення про чергову реконструкцію, яка, на жаль, не завершена й досі. Директор парку, депутат міськради Володимир Ротару переконаний, що розпочату справу таки треба довести до логічного кінця, але з сумом констатує, що впродовж останніх трьох років на реконструкцію парку не виділили жодної копійки.
«Завершити реконструкцію необхідно. Можливо, через брак коштів, не в такому обсязі, як було заплановано, але хоча б елементарне. Крім того, необхідно виділяти кошти на експлуатацію парку й утримання в належному стані того, що вже зроблено, бо воно починає руйнуватися», – каже пан Ротару. За його словами, передовсім необхідно усунути дефекти паркових гідроспоруд і вирішити питання з відновлення систем штучного орошення та водовідведення в парку, завершити благоустрій алей. На першочергові роботи потрібно 2-3 млн. гривень.
За матеріалами газети "Західний кур'єр"
Немає коментарів:
Дописати коментар